рефераты Знание — сила. Библиотека научных работ.
~ Портал библиофилов и любителей литературы ~
 

МЕНЮ

рефератыГлавная
рефератыБаза готовых рефератов дипломов курсовых
рефератыБанковское дело
рефератыГосударство и право
рефератыЖурналистика издательское дело и СМИ
рефератыИностранные языки и языкознание
рефератыПраво
рефератыПредпринимательство
рефератыПрограммирование и комп-ры
рефератыПсихология
рефератыУголовное право
рефератыУголовный процесс
рефератыУправление персоналом
рефератыНовые или неперечисленные

рефераты

РЕКЛАМА


рефераты

ИНТЕРЕСНОЕ

рефераты

рефераты

 

Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів

рефераты

Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів

Київський міжнародний університет

Бакалаврська робота на тему

«Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів»

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

1.1. Поняття та функції термінологічної лексики

1.2. Поняття «термін» в юридичній лексиці

1.3. Поняття «терміносистема» в юридичній лексиці

1.4. Історія становлення і розвитку українського юридичного термінознавства2

1.5. Історія становлення і розвитку англійського юридичного термінознавства

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. МІЖМОВНА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРАКТИЦІ ПЕРЕКЛАДНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

2.1 Структурно-семантичні особливості юридичних термінів та їх переклад

2.2 Види та класифікація юридичних термінів за словобудовою в українській мові

2.3 Тремінологічні словосполучення в мові юридичної терміносистеми

2.4 Юридичні тексти в аспекті перекладу

2.5 Лінгвокультурні фактори передачі юридичних термінів

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СКЛАДНИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

З-поміж проблем перекладу англійських термінів українською мовою якнайшвидшого розв'язання потребують питання перекладу юридичної термінології. Труднощі перекладу термінів, які позначають юридичні поняття іншомовної національної терміносистеми права та юриспруденції здебільшого спричинені дією міжмовної термінологічної інтерференції. Серед суміжних проблем, які постають у цьому зв'язку, головною є доцільність заповнення термінологічних одиниць української терміносистеми права за рахунок певних формально-паралельних терміноформ. Незважаючи на бурхливий розвиток перекладного термінознавства та термінографії, комплексний опис цього прошарку спеціальної лексики на рівні англійської та української мов ще не здійснювався.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю дослідження проблем перекладу правової термінології, оскільки дане питання наразі є ще недостатньо висвітлено у сучасному перекладознавстві.

Мета магістерської роботи полягає у виявленні та комплексному аналізі способів перекладу юридичної терміносистеми англійської та української мов

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити ряд конкретних завдань:

- визначити особливості юридичної терміносистеми англійської та української мов, сформулювати основні етапи розвитку англійської та української темріносистеми;

- дослідити процеси формування міжмовної юридичної термінології в рамках юридичної термінографії, визначити основні класифікації юридичних термінів;

- здійснити структурно-семантичний аналіз перекладу складних юридичних термінів на українську мову.

Методи дослідження. У ході дослідження при доборі мовного матеріалу використовувався метод суцільної вибірки. Метод семантико-компонентного аналізу було застосовано для визначення структури юридичних термінів в англійській та українській мовах Метод статистичних підрахунків на основі лексикографічних джерел та правничих текстів різних функціональних типів використовувався для визначення частотності того чи іншого мовного явища. При зіставленні юридичних термінів в англійській та українській мовах було використано аналіз способів та прийомів перекладу юридичної термінології.

Об'єктом дослідження - англомовні та україномовні юридичні терміни та їх преклад.

Предмет дослідження виступають способи перекладу юридичної термінології з англійської на українську мову, структурно-семантичні особливості юридичної термінології в англійській мові

Матеріали дослідження. Розгляд формально-паралельних англійських та українських юридичних термінів обмежено використанням складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.. Вихідними є терміни терміносистеми права Англії. Сучасні англомовні юридичні терміни було дібрано методом суцільної вибірки на основі англомовних англійських юридичних словників. Список юридичних термінів, уживаних у сучасній українській правничій мові, було сформовано на основі шести українських тлумачних юридичних словників. Для уточнення лінгвістичної інформації про терміни було використано також українські та англійські словники іншомовних слів. Усі словники обиралися як за хронологічним (політично зумовленим) принципом, так і за принципом повноти лінгвістичної та юридичної інформації про термін.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно ґрунтовно розглядає проблеми перекладу складних юридичних термінів та термінів словосполучень англійської та української юридичної термінології, пропонує нові принципи аналізу прекладених термінологічних одиниць.

Теоретичне значення магістерської роботи полягає у тому, що у даному дослідженні виявлено специфіку аналізу способів перекладу термінів англійської та української юридичної терміносистеми.

Практична цінність дослідження визначається можливістю використання його результатів у викладанні курсу теорії та практики перекладу (розділ "фальшиві друзі перекладача"); у спецкурсах з перекладу юридичних текстів; у спецкурсі з термінознавства.

Апробація роботи результати роботи обговорювались на XIV Міжнародній студентській науково-практичній конференції «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (16 травня 2009 р., КиМУ) та опубліковані у статті « Особливості перекладу юридичної терміносистеми».

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та бібліографії. Робота має 107 сторінок.

РОЗДІЛ 1ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

1.1. Поняття та функції термінологічної лексики

Термін ? емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача англійських юридичних термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова/

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.

Таким чином, термін являє собою слово, що характеризується не лише стильовою співвіднесеністю, а й певною замкненістю в системі лексики на означення понять якоїсь окресленої галузі знань.

Нерозривний зв'язок юридичних понять і відповідних їм термінів виявляється в тому, що упорядкування юридичної термінології неможливо без досить глибокої наукової розробки юридичних понять, їхнього логічного аналізу і точного визначення. Якщо юридичні поняття визначені недостатньо ясно, про адекватну термінологію не може бути і мови. Як відзначав академік В.В. Виноградов, усякі "спроби упорядкування термінів без попереднього аналізу понять, що ними виражаються, залишаються безрезультатними".

Отже, юридичний термін буває і багатозначним, хоча однією з вимог до терміна є саме його однозначність, адже законодавець повинен дати юридичному термінові одне-єдине визначення, включаючи в нього всі істотні з його точки зору ознаки, тобто такі, котрі носять регулюючий характер, мають юридичне значення. Наявність у терміна декількох різних законодавчих дефініцій веде до нечіткості, розпливчастості юридичного регулювання, породжує непорозуміння і помилки, як правило, з боку тих, на кого поширюється дія законодавчого акта. Однак визначення юридичного поняття в законі дуже важливо і з нормативної сторони. Орган або особа, що застосовують або виконують правове розпорядження, не можуть трактувати дане законодавцем поняття інакше, чим це сформульовано в нормативному акті. Нормативні дефініції ? норми особливого роду, що включаються органічно в механізм правового регулювання, що визначають його загальні основи, організаційні передумови.

1.2. Поняття «термін» в юридичній лексиці

Розвиток сучасних наук, гуманітарних і природничих, вимагає вдосконалення їх термінологічних систем, а отже, дослідження проблем становлення, лінгвістичних особливостей, семантики, дериваційних процесів та стилістичного функціонування галузевих термінологій. Ці проблеми привертали увагу дослідників. Окремі з її численних аспектів розглянуто у працях В. Виноградова, Д. Ушакова, А. Реформатського, В. Лейчика, Т. Кияка, Т. Панько, Ф. Циткіної та ін.

Особливого значення в період поглиблення інтеграції країн та міжнародних зв'язків набуває функціонування юридичної термінології у поєднанні з термінологією правознавчих актів, зокрема в юридичних документах, угодах, працях, які містять певні юридичні рекомендації, вимоги та положення.

Процеси термінологічної міграції юридичних термінів в юридичний дискурс поширюється, що пов'язано передусім з посиленням впливу правознавчих структур на діяльність у сфері юриспруденції [33, c. 50].

Термінологічна лексика сучасної англійської мови складається з власних слів та запозичених мовних одиниць переважно лексем латинського походження.

Входження юридичної термінології в юридичний дискурс англійської мови супроводжується інтенсивним процесом деривації.

У процесі функціонування юридичної термінології в юридичному дискурсі відбуваються певні зміни на семантичному рівні. Більшість юридичних термінів в юридичномуу контексті зберігає свою семантику і когнітивний потенціал; окремі їх частково втрачають, набувають нового юридично-економічного змісту або десемантизуються.

Прагматична реалізація досліджуваної термінології в сучасній англійській мові відбувається переважно в текстах монографічних видань, періодичних (наукових і публіцистичних статтях), навчально-методичній літературі, документах, ділових паперах, угодах. У кожному з жанрів функціонування юридичної термінології набуває певної специфіки, стильових ознак.

Зазначимо, що термін, як правило, виконує дві функції -- номінативну (тобто називає поняття) та функцію відображення змісту поняття. Будь-який термін у певній системі понять на противагу звичайному слову (чи словосполученню) повинен мати обмежений, чітко зафіксований зміст.

Згідно з нашою концепцією, ознаками термінології як системи є:

1) сукупність чи множина термінів-слів взагалі;

2) сукупність термінів (понять чи назв) будь-якої галузі науки (юридична термінологія, хімічна термінологія, економічна термінологія і т. д.).

Ми кваліфікуємо термінологію як сукупність термінів, співвідносних з професійною сферою діяльності та пов'язаних один з одним на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях. Вона об'єднує найменування категорій понять: об'єктів, явищ, та їх закономірних зв'язків, відношень; властивостей, ознак, якостей; процесів, станів, осіб, наук тощо.

Серед інших термінологічних понять звернемо увагу на поняття підмова, оскільки дане дослідження присвячено процесам інтеграції лексики двох підмов -- економічної та юридичної. Важливо визначити поняття кожної з цих підмов, щоб у подальшому більш адекватно представити і дослідити юридичну термінологію економічного дискурсу, юридичну термінологію економіки.

Під поняттям юридична термінологія ми розуміємо прошарок лексики, яка обслуговує правознавство, пов'язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як галуззю професійної діяльності. Особливість юридичної термінології порівняно з іншими термінологічними системами виявляється у своєрідностях словотворчих моделей, у характерному для неї співвідношенні іншомовних та національних елементів, у специфіці її становлення і розвитку. До юридичної термінології ми відносимо назви предметів, дій, явищ, осіб тощо, які мають безпосереднє відношення до юриспруденції та сфери її функціонування у суспільстві.

Вимагають інтерпретації та уточнення також такі поняття, як термінологічне поле та дискурс, які функціонують в нашому дослідженні. Під термінологічним полем ми розуміємо своєрідну галузь функціонування терміна, всередині якої термін має ознаки та певні властивості, притаманні також іншим термінам, з якими цей термін перебуває в певній кореляції в межах даної підмови. Кожний термін може вживатися /та вживається/ в термінологічному контексті. Але це є сфера його вживання, а поле -- сфера існування його як терміна. Мова даної галузі науки є тим контекстом, до якого входить термін і в якому конкретизується його значення.

Для адекватного розуміння терміна особливого значення набуває дискурс. Визначення та прагматичні функції дискурсу представлені у працях Г. Кука, Д. Нунана, Е. Хетч та ін. Ми розуміємо і кваліфікуємо дискурс як текст чи його сегмент, ознакою якого є логічне поєднання та взаємодія мовних форм на різних лінгвістичних рівнях, між котрими існують корелятивні зв'язки лінгвістичного та екстралінгвістичного змісту і, як наслідок, має місце логічність і змістовність структурної будови, яка здатна реалізувати прагматику аргументації, полеміки, наукового доведення тощо.

Сутність визначень терміна, узятих з робіт, зводиться до того, що як ознака ? найближчого родового поняття ? найчастіше називають “слово або словосполучення”, або “мовний знак” взагалі, а як ознаки - видових відмінностей: специфіку сфери поширення; особливу функцію: називну (номінативну) позначення й дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснювальну; семантичні особливості терміна:

1. Предмет певної області значення;

2. «Поняття», де семантика є точною (з точними семасіологічними границями).

Ряд існуючих визначень терміна даний у книзі В.М. Лейчика, І.П. Смирнова й І.М. Суслової. Оскільки єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі поки не існує, актуальним залишається завдання такого визначення. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в області медицини, біології, юриспруденції й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне поняття, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово - термін.

Дослідники також показали, що не завжди термін має точні семантичні межі й виражає точно обкреслене поняття. Тут чітко проглядається розходження двох основних підходів до вивчення терміна: нормативного, що йде від Д.С. Лотте й дескриптивного, що йде від Г.О. Винокура.

Основне в специфіці терміна ? у його спеціальному, професійному вживанні, сфера його поширення обмежена певною галуззю знання. Розглядаючи загальновизнану властивість терміна, не слід доводити його до крайності. Не можна погодитися з думкою, що “ні в формі, ні в змісті не можна знайти істотної різниці між словом неспеціальної загальнопоширеної лексики й словом лексики термінологічної. Реальна, об'єктивна різниця між цими двома типами слів ? це різниця внімовна. Якщо слово загальнопоширеної, неспеціальної лексики співвідноситься із загальновідомим об'єктом, то слово терминонологічной лексики - з об'єктом специфічному, відомим лише обмеженому колу осіб - фахівців.

Термін - це мовний знак, репрезентируючий наукове поняття спеціальної, професійної галузі знання. Ще основоположник радянської термінологічної школи Д.С. Лотте пред'являв до науково-технічного терміна такі вимоги: системність, незалежність від контексту, однозначність, точність, стислість.

Багато сучасних дослідників термінології орієнтуються скоріше на якийсь ідеальний термін. Незважаючи на численність закликів звернутися до термінологічного реальності й не бути занадто догматичними, ряд лінгвістів роблять мало агрументувати твердження: «Термін не повинен бути полісемичним, омонімичним, синонімичним». Я погоджуюся з думкою, що вимоги до терміна не слід приймати занадто прямолінійно, тому що ідеальних термінів повністю задовольняючим всім вимогам лінгвістів, мабуть, не існує. Однак, на мій погляд, закономірна вимога критерію системності має вирішальне значення при класифікації понять, для вибору й побудови термінів і їхніх систем, тобто для впорядкування термінологій.

З однієї мови на іншу терміни не перекладають, як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: "поняття - український термін", а не "іншомовний термін - український термін", з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей "підкаже" іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад.

Якщо назва поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у юридичній термінології: judge ? суддя, lawer ? юрист, адвокат, a trial ? судовий процес тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття.

Інколи для знайдення оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший. Так, термін-інтернаціоналізм making of law означає "ухвалення законів".

Отже, сьогодні українська термінологія має можливість поповнюватися запозиченнями і перекладами безпосередньо з тих мов, які для того підходять, а не тільки через російську, як це було в попередні десятиліття. У теперішніх умовах переглядають і виправляють деякі терміни, що потрапили в українську термінологію методом "зіпсованого телефону".

Термінолог-перекладач може створити національний термін, що за багатьма параметрами вигідно відрізняється від терміну-інтернаціоналізм.

Оскільки термінотворення є свідомим процесом, то науковець так чи інакше вкладає у назву наукового поняття совї почуття. А. Зелізний наводить такий приклад: один польський автор, пищучи статтю про апарати, які за міжнарожною термінологією називаються барботажними, замінив їх назву на belkotkowe - белькотливі. Цікавий висновок: таке любовне ставлення до апарата, його персоніфікація, за умови збереження точності й однозначності, ближче відкрває механізм функціонування приладу і ріднить з ним дослідника, підкреслює відчуття єдності матеріальної і духовної культур.

Як не дивно, подібні думки висловлюють ще деякі термінологи, хоч загальноприйнятною є вимога, щоб термін був емоційно нейтральний ? "холодний".

Для того. щоб нові терміни органічно увійшли до літературної мови, їх треба творити з власномовного будівельного матеріалу (коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів). Ця нібито проста вимога на сучасному етапі функціонування термінології перетворилася на проблему.

Найбільш типовою лексичною ознакою юридичної літератури є насиченість тексту спеціальними термінами та термінологічними словосполученнями.

Юридичні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної, професійної галузі, становлять суттєву складову юридичних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів) та національну варіативність (тобто наявність різних термінів в американському, британському, канадському та інших варіантах англійської мови, що позначають одне й те ж явище, процес, об'єкт тощо). Під терміном звичайно розуміється слово (або група слів), що мають в межах даної галузі або спеціалізації конкретний і єдиний сенс, що виключає будь-яку можливість іншого, що відрізняється від передбаченого автором розуміння або тлумачення.

Так, наприклад, приведені нижче слова і групи слів є термінами: juducial authority ? судовий орган; court rules - судові прецеденти; cost - судові росходи; paper mill ?судовий архів; court briefing ? судовий бріфінг; crier of court, crier ? судовий глашатай; writ ? судовий документ; court injunction, prohibitory injunction, injunction, interdict, judicial restraint, writ of injunction, restraining order, injunction ? судова заборона.

З наведених прикладів видно, що термін може бути однослівним і складатися з ключового слова, або бути термінологічною групою, до складу якої входить ключове слово або ядро групи, одне або декілька лівих означень, і одне або декілька правих або прийменникових означень, що уточнюють або модифікують сенс терміну.

Для успішного проведення дешифровки термінів перекладач повинен добре уявляти загальні принципи термінотворення, знати певний мінімум префіксів латинського і грецького походження, які беруть найбільш активну участь в процесах термінотворення, а також володіти певними навичками практичного застосування цих знань.

Юридичні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Серед лексичних труднощів юридичного перекладу В.І. Карабан виокремлює "багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів в юридичних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики. визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі "фальшиві друзі" перекладача, як псевдоінтернаціоналізми. лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика і етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо". До граматичних відмінностей автор відносить особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення. "Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо".

Основна складність перекладу юридичних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було би невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, - повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Однак, у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все - у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу може надати тут консультація фахівця в даній галузі. Спочатку необхідно точно встановити, у чому полягає описувана в іноземномовному перекладі проблема і в чому полягають проблеми її викладу в перекладі. Як уже вказувалося, проблема може полягати в описі нових процесів або найновішої апаратури. Перекладач повинен уважно співставити усі випадки вживання нових термінів або місць, які важко передаються засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти собі чітке уявлення про описувану проблему.

Будь-який юридичний текст характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

Основні засади становлення сучасної української термінології були свого часу досить чітко визначені Володимиром Козирським:

· Термінологія має бути українська лексично (переважно) й максимально зберігати синонімію;

· необхідно зберегти семантику термінів; прагнути узгодження з першоджерелом;

· Терміни мають бути узгоджені з вимогами мовного довкілля (можливість утворення термінологічних розгалужень, лаконічність, консонантність);

· Доцільно поновити деякі ортографічні норми, що достоту відбивають притаманні українській мові риси.

Вирішення галузевих термінологічних проблем повинне відбуватись з урахуванням вищенаведених позицій та характерних особливостей кожної галузі. Особливістю ж юридичного словника, на думку авторів, має бути те, що він вбере у себе безліч термінів з різних галузей науки і техніки, а разом з цим, усі їхні негативні та позитивні процеси, що будуть безпосередньо впливати на розвиток фахової термінології.

1.3. Поняття «терміносистема» в юридичній лексиці

В англійській мові на сьогоднішній час існує більш ніж тридцять термінотворчих префіксів, а саме: after-, all-, со-, соипter-, сross-, dis-, ех, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly-, роst-, рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de-, interad-, trans-, ob-, in-, com -, re.

Наприклад: after date ? з моменту підписання, all charges borne ? за покриттям всіх росходів, co-accused ? со-звинувачений, co-applicant ? со-заявник, mis-action - помилкова дія, multi-channel data processing - детальна обробка інформації, over a period of time ? за проміжок часу, polytopical - неоднотематичний, self explanatory - той, що говорить сам за себе, self-abasement ? самоприниження, subactivity ? функціональна підгрупа, under a ban ? під забороною, inter pares - серед рівних.

Таблиця 1

Частотність використання термінотворчих префіксів в англійській юридичній терміносистемі

№ п/п

Префікси

Частотність вживання у %

Частотність вживання (абсолютна)

1

after-, all-, со-, сross-, dis-, ех

74 %

78

2

соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly-,

16 %

12

3

рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de-,

10 %

10

Разом

100 %

100

З цієї таблиці видно, що у юридичній літературі англійської мови найчастіше використовуються терміни хз префіксами after-, all-, со-, сross-, dis-, ех (74 % та 78 термінів усієї термінологічної системи), трохи менше використовуються терміни з префіксами соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly- (16 % та 12 термінів термінологічної системи юридичної мови), а найменше у юридичній терміносистемі використовуються терміни з префіксами рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de- (10 % та 10 термінів юридичної терміносистеми)

Аналіз складних юридичних термінів дає можливість говорити про побудову синтаксичних гнізд термінів, які мають ієрархічну структуру. За аналогією до визначення словотвірного гнізда синтаксичне гніздо термінів можна визначити як складну єдність синтаксичних синтагм і парадигм.

Синтаксична синтагма ? це відкрита система словосполучень, яка з кожним новим етапом ускладнює термін:

Ушкодження - injury, тілесне ушкодження - physical injury, тяжке тілесне ушкодження - bodily mischief, умисне тяжке тілесне ушкодження - intended bodily mischief, умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при обтяжуючих обставинах - intended bodily mischief done with hard occcasion, ушкодження - injurу, тілесне ушкодження - physical injury, середньої тяжкості тілесне ушкодження - physical injury of non-hard case, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження - carelessly done physical injury of non-hard case, хуліганство - ruffianism, злісне хуліганство - hard ruffianism, особливо злісне хуліганство - very hard ruffianism, злочин - felony, вчинення злочину - commission of crime, вчинення злочину під впливом погрози - commission of crime under a thrat, добровільна відмова від вчинення злочину - voluntary refusal of commiting a crime, злочинний - felonious, злочинна діяльність - criminal activities, попередня злочинна діяльність -previous criminal activities.

Синтаксична парадигма ? це сукупність усіх похідних словосполучень певного типу: військові злочини - war crimes, воєнні, господарчі, державні, кримінальні, майнові, побутові, політичні.

Парадигматичні відношення в синтаксичних гніздах термінів побудовані на родо-видових відношеннях. Головні функції слів, що виражають видові поняття, ? це систематизація терміна й тлумачення значень. Візьмемо термін злочин, який означає "конкретне суспільно небезпечне діяння людини. В англійській мові a crime, felony.

Злочин може стосуватися різних об'єктів, тож виділяють злочин проти держави, злочин проти державної влади, злочин проти людства, злочин проти миру, злочин проти особи. Крім того, злочини мають різний ступінь значності діяння: злочин невеликої тяжкості - a felony, злочини середньої тяжкості - a felony of a middle hardness, тяжкі злочини - hard crimes, особливо тяжкі злочини - very hard crimes. Дія кваліфікації злочину важливим є і його суб'єкт.

За цією ознакою виділяють, наприклад, такі видові поняття:

злочин, скоєний групою осіб; злочин, скоєний організованою групою осіб; злочин, скоєний злочинною організацію. Злочин має різні стадії; за цією ознакою виділяють: готувань до злочину; замах на злочин; незакінчений замах на злочин; закінчений замах на злочин. При кваліфікації злочинів важливу роль відіграє мотив. За цією ознакою виділяють, наприклад, такі види: умисні злочини; злочини, скоєні з необережності; злочин, скоєний при перевищенні меж необхідної оборони; злочини, скоєні в стані сильного щиросердечного хвилювання. З наведених прикладів видно, що зміст видового поняття ширший, ніж родового, а об'єм - вужчий.

Синтаксичне гніздо термінів утворюють похідне слово або словосполучення й всі його деривати. Семантичні зв'язки між елементами синтаксичного гнізда різноманітні. Кожний похідний складений термін виникає на основі чітко визначеного значення твірного.

За структурою усі складні терміни можна поділити на прості і складні. До простих належать елементарні двокомпонентні сполучення, у яких є стрижневе слово і залежні: авторські права - copyright; одержання хабара - corruption; погроза вбивством - threatening by committind a murder.

Складні ? це неелементарні багатокомпонентні синтаксичні сполучення, у яких залежні слова визначають різні аспекти значення стрижневого слова: заходи адміністративного впливу - the measures of administrative influence; свідок процесуального впливу - the witness of process influence; свідок процесуальної оборони - the witness of process defence; злісне ухилення від вербування виправних робіт - the outcome from implementing of works; одержання незаконної винагороди - the receiving of non-legal gift; спроба застосування вогнепальної зброї - the try to use a weapon.

Лексичний склад таких словосполучень може розширюватися, змінюватися. Таким чином розширюються елементарні словосполучення.

У юридичній термінологічній системі є синтаксичні гнізда із значною кількістю похідних. Наприклад, синтаксичне гніздо з твірним терміном право містить 112 похідних складених термінів:

Право, авторське, адміністративне, бюджетне, вексельне, речове, візантійське, власницьке, повітряне, вотчине, міське, державне, державне, громадянське, цивільне, процесуальне, демократичне, дисціплінарне, договірне, житлове, житлово - експлуатаційне, захватне, земельне, виборче, видавниче, винахідницьке, виключне, виправно-трудове, людини, вето, голосу, громадянства, наймача, давності, заповіту, законодавчої ініціативи, зловживання, на позов, на матеріальне забезпечення, на відпочинок, відкликання кандидатів, первородства, спадкоємства, власності, спілок, на життя, волю та особисту недоторканість, коаліційне, конституційне, консульське, особисті, міжнародне, монопольне, необмежене, патентне, позитивне, соціально - економічне, римське, родинне, карно-процесуальне, фінансове, церковне, юридичне.

У наведеному синтаксичному гнізді найбільше продуктивним є двокомпонентний синтаксичний тип "прикметник + іменник у Н. в. (однини чи множини)", який представлений 75 термінами, що становить 67%: видавниче право - copyright, опікунські права - tutorial, юридичні права - legal right.

Продуктивними є також синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у Р. в. прийменника" ? 19 термінів (17%): право голосу -constituent power, право заповіту - freedom of will, право громадянства - freedom of citizenship; та синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у З. в. з прийменником на" ? 16 термінів (16%): право на життя - the right of living, право на працю - the right of working, право на позов - the right of complaint.

Таблиця 2

Синтаксичні типи юридичних термінів

№ п/п

Синтаксичний тип

Частотність вживання у %

Частотність вживання (абсолютна кількість

1

Прикметник + іменник у Н.в.

67 %

75

2

Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника

17 %

25

3

Іменник у Н.в. + іменник у З.в.

16 %

7

Разом

100 %

107

Отже, найбільшою групою термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група ? Прикметник + іменник у Н.в (67 % ? 75 термінів друга за частотою вживання є Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника (17 % ? 19 термінів), а найменшою групою є ? Іменник у Н.в. + іменник у З.в. (16 % ? 16 термінів)

Серед трикомпонентних синтаксичних типів зустрічаються такі:

1. "Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника" ? З (право на волю слова / the right if saying, право на охорону здоровий 'я / the right of medicine care) - 65 %;

2. "Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на" ? 2 (право обвинуваченого на захист / the right of accused on the lawer, право націй на самовизначення / the right of nations on self-determination) ? 15 %

3. "Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника" - 1 (право законодавчої ініціативи / initiative ) ? 15 %;

4. "Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на" 1 (право на матеріальне забезпечення / the rihgt of material freedom) - 5 %.

Таблиця 3

Трикомпонентні синтаксичні типи юридичних термінів

№ п/п

Синтаксичний тип

Частота вживання у %

Частота вживання (абсолютна кількість)

1

Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника.

65 %

65

2

Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на

15 %

15

3

Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника.

15 %

15

4

Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на.

5 %

5

Разом

100 %

100

Отже, найбільшою синтаксичною групою трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група ? Iменник у Н. в. -іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є ? Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % ?термінів).

Є в досліджуваній терміносистемі синтаксичні гнізда з незначною кількістю похідних. Наприклад, у синтаксичному гнізді зі стрижневим словом свідок - три похідних: свідок обвинувачення, свідок процесуальної оборони, головний свідок, з опорним словом показання ("повідомлення під година допиту") -- три похідних: неправдиве показання, правдиве показання, показання свідків.

Отже, у юридичній термінології є й досить поширені синтаксичні гнізда, і гнізда з незначною кількістю похідних. Синтаксичні гнізда утворюються продуктивними синтаксичними типами й непродуктивними. У юридичній терміносистемі відсоток складених термінів дуже високий. Це зумовлюється тім, що вона обслуговує сферу регулювання правових відносин суспільства, і отут не винне бути двозначності чи непорозумінь, пов'язаних з мовним вираженням.

Розглядаючи проблему терміну, торкнемось питання національного чи інтернаціонального терміна, якою має бути термінологія: чи замкнутися у своєму вузько національному мовному просторі, чи дати простір чужомовним словам, не може мати однозначної відповіді. Не може бути науки, раз на вислів її не вистачає термінів. Кожна наука у своїй основі інтернаціональна, звідси інтернаціоналізація термінологічної системи є одним із природних і вагомих шляхів її самобутнього розвитку [67, с. 90]

1.4 Історія становлення і розвитку українського юридичного термінознавства

На тлі екстралінгвальних подій визначено внесок наукових кіл, товариств, термінологічних комісій, окремих дослідників у розвиток юридичного термінознавства та обґрунтування наукових засад термінотворення. Аналіз лексикографічних видань із галузі права дозволив визначити особливості становлення понять „юридичний термін”, „юридична термінологія” та „юридична терміносистема” в історичному аспекті, представити еволюцію лексикографічних тенденцій та систематизувати теоретичні засади фахової лексикографії української мови. У контексті окресленої проблематики термінологія субмови права розглядається як спеціалізована система вищого порядку [19, c. 47].

Періодизація розвитку юридичного термінознавства в Україні, складається з п'яти етапів. Вперше правничі терміни з'явилися ще в „Руській Правді”, а згодом і в галицько-волинських грамотах. Початком процесу формування юридичної терміносистеми національної мови є перша спроба систематизації термінології, яка припала в Україні на середину ХІХ століття (з появою „Juridisch-politische Terminologie fur die slavischen Sprachen Osterreichs. Von der Commission fьr slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe”). Аналогічні процеси відбувалися в інших слов'янських мовах, зокрема польській, де ще у старопольський період відбувається системне формування юридичної термінології (Ян Цервус з Тухолі „Farrago actionum civilium Juris Maydeburgensis”, Бартломєй Троіцький „Rejestr do Porzadku i do Artykuіуw prawa majdeburskiego i cesarskiego” та ін.).

Другий етап періодизації охоплює другу половину XIX - початок XX ст. - з моменту створення у Львові Наукового товариства імені Т. Шевченка до утворення Інституту української наукової мови (ІУНМ). Дослідники НТШ виступали за формування власної української термінології на основі німецької термінологічної моделі, оскільки саме німецька правнича термінологія панувала на території Австрії, а пізніше і Австро-Угорщини, до складу якої входила Галичина з центром у Львові. Така модель була притаманна і польському термінотворенню на західногаліційських землях.

Третій етап (1923 - 1933), який називають „золотою добою українського мовознавства”, характеризується потужним розвитком галузевої лексикографії, тенденцією до впорядкування української правничої термінології. Діяльність ІУНМ, осередків у Харкові та Києві, НТШ у Львові спрямована на досягнення однорідності в межах термінології національної мови, а також на уніфікацію критеріїв та принципів, що застосовуються в термінотворенні та лексикографії. ІУНМ переважно спирається на літературну мову Центральної та Східної України, а представники НТШ - на регіональний та запропонований термінознавцями Наддніпрянської України матеріали.

Наступний етап (після 1933 р.) позначений впливом російської мови на національну термінологію, уніфікацією моделей термінотворення східнослов'янських мов. У лексикографічній практиці спостерігається глобальна тенденція гармонізації юридичної термінології з російськими термінотворчими моделями, що починає довготривалу добу русифікації української юридичної термінології, як і мови в цілому.

Для сучасного періоду розвитку термінотворення (з 1990-х рр.) є характерною інтенсивна наукова робота у сфері національної юридичної лексикографії, пошук оптимальних моделей термінотворення з увагою до українського ресурсу терміносистем. Демократизація суспільства і процесу наукового пошуку спричинила до появи численних праць, що розробляють зіставні аспекти сформованої терміносистеми української мови з терміносистемами інших мов, у тому числі неспоріднених. Модернізація виробництва, суспільно-політичних та економічних відносин сприяє розвитку можливостей національної терміносистеми в добу інтенсивних суспільних змін. Прикладне термінознавство ставить більш суворі вимоги до терміна, аж до необхідності узгодження його зі світовою юридичною суперсистемою. На практиці це означає інтенсивну роботу спеціально визначених установ, які координують термінознавчі дослідження (Держстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ, Інститут держави і права НАНУ ім. В. Корецького та ін.), спрямовані на нормалізацію та гармонізацію юридичної термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами Міжнародної організації стандартів (ISO).

Отже, українська юридична термінологія сформувалася як система у процесі тривалого історичного розвитку. На особливості становлення і функціонування субмови права вплинули інтра- та екстралінгвальні чинники, що зумовили як загальні, так і специфічні закони розвитку термінології національної мови: структурно-системні параметри, еволюційні закономірності зміни мовних форм, функціональні характеристики мовних одиниць та їх комунікативний потенціал, інтерференційні процеси у сфері субмови права, особливості мовних контактів із спорідненими і неспорідненими мовами тощо.

До специфічних і водночас надзвичайно важливих обставин для розвитку української юридичної термінології відносимо тривалий історичний період взаємодії української і польської мов, які паралельно забезпечували правові системи Польсько-Литовської держави, зокрема в галузі публічного права, а отже, формували фонд спільних юридичних термінопонять. В інші історичні періоди українська юридична терміносистема зазнавала впливів інших мов - польська і російська мови здебільшого були мовами-посередниками для адаптації в українській юридичній субмові термінопонять системи європейського права, що спирається на римську традицію. Лінгвістична інтерпретація процесів, системно-структурних відношень і тенденцій розвитку української юридичної термінології визначається в дисертації як необхідна і важлива складова частина наукового опрацювання державотворчих процесів і їх результатів, відбитих у субмові права.

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ ? початку ХХІ ст. характерними є не тільки процеси диференціації, але й інтеграції наук, унаслідок чого на стику окремих галузей виникають нові науки, як, наприклад, математична логіка, хімічна фізика, економічна геологія, військова географія, технічна естетика й ін. Сказане повною мірою стосується і юридичної науки. Так, наприклад, на стику юридичної і психологічної галузей виникла юридична психологія, юридична і філософська ? філософія права, юридична і соціологічна ? юридична соціологія, юридична і філологічна ? юридична лінгвістика.

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали, як говориться, загальне визнання і навіть включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, по яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка нова наука виникає тоді, коли накопичується достатня кількість спеціальних наукових праць по даній проблематиці. Проведений нами аналіз свідчить, що у вітчизняній і закордонній науці чимало зроблено в області рішення проблем, зв'язаних з лінгвістичним забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної лінгвістики як окремої науки в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові проблеми мови" і "Язикові проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних видань тільки шість-сім років том.

На початку 2003 р. побачила світ перша в Україні монографія по юридичній лінгвістиці "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України" З.А. Тростюк. У передмові до цієї роботи доктор юридичних наук професор В.А. Навроцький пише: «Проблеми, зв'язані з термінологією законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від їхнього правильного рішення залежить не тільки дозвіл теоретичних дилем, але і рішення питань правозастосування ? долі конкретних людей. Визначальної є роль дослідження термінологічних проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або розділового знака надзвичайно висока».

Кілька місяців потому з'являється й робота В.Н. Демченко "Органічна і неорганічна українська мова", де в діахронічному і синхронічному плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстиля української мови.

Продовженням роботи з узагальнення творчих досягнень вчених в області юридичної лінгвістики є і складений тематичний бібліографічний довідник, у якому нараховується понад 500 позицій. Цей перелік є далеко не повним, адже через об'єктивні і суб'єктивні обставини в нього не ввійшов ряд робіт, опублікованих за межами України.

Дехто з опонентів не погоджуються з в "вторгненням" учених-мовознавців "у сферу впливу" вчених-юристів і навпаки, хоча в цьому не вбачається нічого надприродного. Подібні процеси, як відзначалося вище, є типовими для розвитку науки наприкінці ХХ ? початку ХХІ в. у цілому. Підтвердженням цього стали роботи українських учених, юристів і лінгвістів, З.А. Тростюк і Н.В. Артикуци, С.П. Кравченко й А.С. Токарської, В.Я. Радецької і О.Ф. Юрчук і ін.

Таким чином, можна констатувати той факт, що потреба і підстави, що не менш важливо, у виділенні юридичної лінгвістики як самостійної спеціальності є.

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика займе своє гідне місце й у переліку спеціальностей, по яких проводиться захист докторських і кандидатських дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних навчальних закладах як в Україні, так і за її межами.

Історія українського термінознавства засвідчує, що в різні періоди отримувались пріоритети того чи іншого напрямку.

В XIV-XVI ст. на базі спільної східнослов'янської мови в основному сформувався лексичний склад мови української народності.

У цей період на розвій української книжної мови мало вплив утворення Литовсько-руської держави і входження до її складу українських земель. Українська літературна мова, мова руська, згодом стає офіційною мовою цієї держави. Нею складаються канцелярські урядові акти, ведеться судочинство.

Російською мовою написаний збірник тодішніх правних постанов - Статут Литовський (1529р.), у якому зазначалось, що "писар земський масть поруску літерами й словами росіянами вси листи, выписы і й позвыі писати, а не иншим эзыком і словы". Офіційною, вживаною послідовно в урядових канцелярських актах, українська літературна мова стає в Молдавії. В основі так званої актової чи канцелярської урядової мови лежала північно-західна українська мова. У її складі на грунті живої народної мови утворюється прошарок канцелярсько-юридичних кодифікованих назв на позначення документів (грамота, листь, правильє), юридичних дій і їх результатів (оуграничити, оуздати. позвати, прислушати, искати, )дань, держаньє), юридичних зрозуміти (истець, волгчичь, головитство}, тогочасних правопорядків (право, право, право рускоє, право немецкоє) тощо.

В 1569 році до Польщі приєдналися Литва й уся Україна. У словниковому складі руської мови всі частіше зустрічаються полонізми, польський вплив на літературну українську MOB}' збільшується й у результаті насильної урядової полонізації. В 1696 році варшавський Сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій. Українська літературна мова стає на новий шлях свого поповнення й перероблення: коли не вистачало слів для позначення певного суспільно-політичного, юридичного поняття, те вона творити їх не зі старої книжної мови, не на живомовній традиції, а з мов чужих: польської, латинської, німецької.

Подальше формування українських юридичних термінів відбувається під впливом польської, німецької, а в окремих регіонах - угорської мови. Усі чужомовні запозичення юридичної термінології в давньоукраїнській мові можна поділити на дві групи:

1. Чужі слова, які увійшли в давньоруську мову і не зазнали змін під впливом мопи-реціпієнта: агравація (стп. agrawacyja) ? кривда, утиск, альтернату (стп. altcrnata) ? право, яке визначало владу при спорі двох рівних достойників, акцесія (стп. akcesja) ? здобуття права на власність, акть (стп. akt) - (правовий урядовий документ), актор (лат. actor) ? позивач, асесорі (лат. assesor) ? судова службова особа, судовий засідатель, баниция (стп. banicija) ? (позбавляння людини громадських прав і вигнання її з країни) заст. баніція, безчинца (стп. bezczynca) ? порушник встановленого порядку, биршаг (мад. brsag) - штраф, брама (стп. brama) ? (місце ув'язнення) тюрма, виновайца (стп. winowajca) ? винуватець, винний, провинник, войть (стп. woj ? (у містах на німецькому праві голова місцевого самоврядування й міського суду) війт, виоляторь (лат. violator) ? порушник.

2. Запозичені слова, засвоєні давньоруською мовою, які змінилися у формально-граматичному плані: баніовання (стп. banicija) ? судове покарання людини баніцією ? вигнанням з країни, акція (стп. akcja) ? праворуч, судовий процес, алеговати (стп. alegowac) ? (чим, що) доводити, доказувати, виправдовуватися, акцесія (стп. akcesja) ? здобуття права на власність, угода, прибуток; броити (стп. Ьгоіс) ? чинити розбій, варіяція (стп. warjacja) - зміна, видозміна в судових свідченнях, видирца (стп. wydzierza) - грабіжник. [23, с. 67-70].

Таким чином, творення юридичної термінології давньоукраїнської мови відбувалося через успадкування традицій живої народної мови, у результаті контактів з близько й дистантноспорідненими мовами.

Засвоєння чужомовної юридичної термінології збіглося з внутрішніми потребами та історичними умовами функціонування української мови.

Співвідношення між національним та інтернаціональним елементом у терміносистемах встановлюється в доцільних пропорціях тільки за умови, якщо розв'язане питання національного складника.



рефераты





Рекомендуем



рефераты

ОБЪЯВЛЕНИЯ


рефераты

© «Библиотека»